Бахмут. П'ять місць з історією, які знищила росія
Понад рік тривала активна оборона Бахмута — з травня 2022. Битва за це місто стала найкровопролитнішою з початку російського вторгнення в Україну та найкривавішою битвою піхоти з часів Другої світової війни.
Російська армія метр за метром щодня розстрілювала місто-фортецю з усіх видів озброєння, спалюючи і знищуючи все на своєму шляху. Нині від Бахмута мало що лишилось.
“Росіяни руйнують будівлі в Бахмуті, щоб наші військові не могли використовувати їх як укріплення”, — Череватий.
Фото: Костянтин і Влада Ліберови
З палаючих житлових будинків у Бахмуті піднімається дим.
Фото: Костянтин і Влада Ліберови
Південно-західна частина Бахмута під час боїв, квітень 2023.
Фото: Державна прикордонна служба
Приватний сектор Бахмута під час боїв за місто, березень 2023.
Фото: Державна прикордонна служба
Серед знищених назавжди у Бахмуті чимало пам’яток архітектури, які, на жаль, тепер стали історією. Разом з містом-фортецею. Та боротьба за його звільнення від окупантів триває і досі.
Краєзнавець Михайло Кулішов зібрав історії п’ятьох пам’яток Бахмута, які мають вікову історію та були місцями сили для місцевих. Нині вони спалені або розбиті, але назавжди залишаться у пам’яті містян та гостей Бахмута.
Вокзал Бахмут II. Місце, яке зустрічало армію УНР
До
після
Залізничний вокзал "Бахмут II" збудували понад сто років тому. За свою історію він бачив чимало: становлення міста до революції, вступ козаків Армії УНР і Другу світову війну. Вокзал бачив тисячі прощань та зустрічей, сліз радості та горя. Але поїзди сюди, в окупований росіянами Бахмут, більше не ходять, та й від вокзалу майже нічого не лишилось. Тепер він бачить лише війну.
Вокзал — пам’ятка архітектури Бахмута. У 2012 році його відремонтували, а у 2015 відбулася масштабна реконструкція — і вокзального комплексу, і повністю станції, з усіма допоміжними спорудами і об’єктами. 16 травня 2022 року станція “Бахмут ІІ” повністю припинила діяльність. Люди пішли на простій, та за ними збереглися робочі місця.
Олександр Бурдун
керівник станції “Бахмут”
У 1952 році вокзал відновили на старому фундаменті, але змінили об’єм центральної частини і надали йому рис стилю неокласицизму. Після відкриття, завдяки своїй архітектурі, вокзал одразу став однією з найвідоміших візитівок післявоєнного Артемівська, а пізніше і сучасного Бахмута.
Григорій Соколовський
старший науковий співробітник КЗК "Бахмутський краєзнавчий музей"
1912-1913 роки
Оригінальну будівлю вокзалу у стилі модерн за проєктом видатного українського архітектора Сергія Тимошенка збудувала приватна Північно-Донецька залізниця. До 1924 року вокзал мав назву “Бахмут ІІ”, у 1924-2016 — “Артемівськ ІІ”.
1918 РІК
На цій світлині козаки 1-го Запорізького пішого полку імені Гетьмана Дорошенка Армії УНР — їх зустрічали у Бахмуті. Ця світлина зроблена під час національно-визвольних змагань.
1953 рік
Вокзал «Бахмут ІІ» зазнав сильних руйнувань під час визволення міста від німецьких окупантів у 1943 році. Через 10 років його відновили — на старому фундаменті, змінили об’єм центральної частини і надали йому рис неокласицизму. Через брак коштів не були відновлені втрачені деталі фасадів і елементи інтер’єрів. Проєкт відновлення та реконструкції вокзалу у 1950 році розробив архітектор О.В. Лук'янов у проєктному інституті Хартранспроект (місто Харків).
2010 рік
Вокзал Бахмута став одним з майданчиків, де зняли епізод художнього фільму “В суботу” режисера Олександра Міндадзе. Стрічка присвячена життю людей у день катастрофи на Чорнобильській АЕС та після трагедії.
2012 рік
Через 59 років після повоєнної відбудови вокзалу “Бахмут ІІ” відбулася його масштабна реконструкція. Змінився його фасад, окрім цього впорядкували прилеглу територію.
2022 рік
12 жовтня було перше значне руйнування вокзалу. Тоді російські війська вдарили по центру Бахмута з важкої артилерії. Дві ракети влучили у ліве крило будівлі вокзалу — майже знищили другий поверх і пошкодили фасад. Інша частина вокзалу постраждала менше.
2023 рік
У цей період будівля вокзалу зазнала ще більших руйнувань, бо у Бахмуті тривали запеклі вуличні бої.
Бахмутський коледж транспортної інфраструктури
ДО
ПІСЛЯ
Будівлі транспортного коледжу у 2023 мало би виповнитися 125 років. Її збудували у 1898 році і спочатку тут була земська управа. Це одна з найвизначніших та найкрасивіших будівель, що збереглися від старовинного Бахмута. У листопаді 1917 року тут було оголошено владу Української Народної Республіки і піднято синьо-жовтий український прапор.
Будівля Бахмутського коледжу транспортної інфраструктури — це видатна пам’ятка архітектури і, безумовно, одна із прикрас нашого міста. В наш час для містян це був не просто навчальний заклад і тролейбусна зупинка, але і цікавий арт-об’єкт з унікальним годинником-паровозом, який щогодини прямував "з минулого у майбутнє"… А також почесне місце зустрічі на День Державного прапора України.
Юлія Мінейкіс
викладачка Бахмутського коледжу транспортної інфраструктури
У ті часи Бахмутське Земство приділяло увагу питанням зв’язку в повіті та стану поштових станцій, піклувалося про медичне обслуговування населення.
Григорій Соколовський
старший науковий співробітник КЗК "Бахмутський краєзнавчий музей"
1898 рік
Будівля управи була зведена в стилі історизму з елементами ренесансу. Земство приділяло увагу питанням утримання і ремонту доріг. Важливим напрямком також був розвиток народної освіти.
1917 рік
20 листопада 1917 року над будівлею вперше на Донбасі було піднято український синьо-жовтий прапор і проголошено владу Української Народної Республіки.
1955 рік
В Артемівськ перевели "Московський технікум залізничного транспорту імені Жовтневої революції". Розмістився він у будівлі Земської управи і пізніше став Бахмутським коледжем транспортної інфраструктури.
1994 рік
Відреставровано фасад будівлі, побудовано дві похилих аудиторії, переобладнано та відремонтовано багато лабораторій, створений комп'ютерний центр, заново побудована бібліотека. На місці старого тиру створили сучасний навчально-лабораторний комплекс, вимощений двір і відновлений фонтан.
2022 рік
Внаслідок ворожого обстрілу в будівлі сталася пожежа. За даними ДСНС, вогнем охопило 1000 квадратних метрів. Вогонь повністю знищив праве крило будівлі. Ліве крило та парадний вхід вціліли. Повністю будівля вигоріла 25 жовтня 2022 року.
Бахмутська школа мистецтв №1
До
після
Це найстаріша школа Донеччини. Ансамбль історичних будівель Бахмутської школи мистецтв №1 складається з двох будинків — особняка Якова Абрамовича Смоленського та Комерційного клубу. Обидві будівлі мали історичну та художню цінність, були невід’ємною частиною архітектурного центру Бахмута. З середини 1960-х років тут працювала дитяча музична школа. Допоки у 2022 вона не була знищена російською армією. 8 січня 2023 школі виповнилося 120 років, нині вона — суцільні руїни.
Будівля цікавила і надихала учнів. Ми дуже багато розказували про її історію. Завжди святкували день народження нашої школи. 8 січня школі виповнилось 120 років. У нас у школі висіли стенди, на яких показані всі будівлі, які займала школа, у нас є історія про Адель Мерейнес, яка заснувала нашу школу. І про історію будівель. Але інформації дуже мало, вона була розміщена в міському архіві, який розташовувався в БК Мартинова, тоді в Народному домі. І цей Народний дім згорів у 1942 році.
Євгенія Гринь
директорка Бахмутської школи мистецтв №1
Побудована наприкінці XIX століття, ця будівля майже стовідсотково зберегла свій автентичний фасад разом з металевим дашком і балконом. Будівлю Бахмутської школи мистецтв можна по праву назвати архітектурною перлиною старовинного Бахмута.
Григорій Соколовський
старший науковий співробітник КЗК "Бахмутський краєзнавчий музей"
1894 рік
Приватний особняк Якова Абрамовича Смоленського побудований у середині 1890-х років у стилі модерн.
1912 рік
Побудований Комерційний клуб. У ньому поєднуються риси стилів історицизму та модерну.
1930-1960 роки
В будинку розташовувалась міська міліція, а після Другої світової війни — методичний кабінет партійно-політичної освіти, пошта та телеграф. З середини 1960-х років у двох особняках почала працювала дитяча музична школа.
2004 рік
Будівлям школи мистецтв надали статус щойно виявлених об’єктів архітектурної спадщини місцевого значення.
2022 рік
Після ракетного обстрілу були розбиті вікна, пошкоджені класи та концертна зала. Пізніше школу знищили ворожі снаряди.
Бахмутська філія Азовсько-Донського банку
До
після
Будівля, у якій у 1901 році розпочав роботу Азовсько-Донський комерційний банк, пережила Жовтневий переворот, німецьку окупацію та окупацію представниками так званої "ДНР". Через всі роки війн та радянських перебудов банк зберігся у своєму первинному вигляді. Допоки сюди знову не прийшли росіяни.
Будівля колишнього Азово-Донського банку була справжньою перлиною старовинної архітектури не тільки Бахмута. І це не перебільшення. Вона вражала зовні: балкони, які наче висять над вулицею у повітрі, голівки янголів, що спостерігають з висоти за перехожими.
Світлана Кравченко
гід, авторка інтерпретаційних екскурсій Бахмутом
Починаючи з моменту свого відкриття й до 2014 року ця будівля працювала як фінансова установа. Також ще за часів УРСР це була єдина будівля в місті, яка мала охоронний статус пам’ятки архітектури.
Григорій Соколовський
старший науковий співробітник КЗК "Бахмутський краєзнавчий музей"
1900–1902 роки
Бахмутська філія Азовсько-Донського банку побудована у 1900–1902 роках у стилі неоренесанс. У 1983 році вона єдина в місті мала статус пам'ятки архітектури місцевого значення. Будівля колишнього Азовсько-Донського банку унікальна тим, що це єдина споруда, яка майже повністю зберегла свою автентичність не тільки зовні, а ще й зсередини.
1917 рік
Свої фінансові справи тут вела Харламівська соляна копальня. Пізніше в будівлі завжди розміщувались фінансові установи.
1996 рік
20 січня 1996 року ввечері озброєний табельною зброєю охоронець місцевого відділення Агропромбанка "Україна" взяв у заручники свого 24-річного напарника. В той день загинув начальник Артемівського відділу СБУ Олександр Сибірцев.
2015 рік
В будівлі працювала Координаційна група при Бахмутському відділі поліції головного управління нацполіції в Донецькій області. Тут видавали перепустки на тимчасово непідконтрольні українській владі території.
2023 рік
Внаслідок чергового російського обстрілу сталася пожежа. На той час вже багато тижнів у місті не працювала рятувальна служба, тож у будівлі вигоріли всі внутрішні дерев’яні перекриття.
Палац культури у Бахмуті
ДО
ПІСЛЯ
Історія палацу культури у Бахмуті починається ще до радянських часів — з 1902 року. Тоді він називався народним домом і розташовувався поміж кам’яних торгових рядів на тодішній площі Торговій. Пізніше будівля стала частиною споруди Палацу Леніна. Перед повномасштабною війною у цій будівлі був міський центр культури та дозвілля імені Євгена Мартинова. Центр був окрасою міста та мав статус щойно виявленого об’єкта культурної спадщини місцевого значення.
Це був центр і осередок культури нашого міста. Усі заходи, які проводилися, не тільки міського, а й регіонального та всеукраїнського рівнів, відбувалися саме в нашому Центрі. Тут був годинник. І з ним пов'язано дуже багато душевних спогадів. У нас була традиція — під час кожного заходу всі чекали, коли проб’є годинник, і тільки тоді захід починався. У Центрі займалося дуже багато колективів. Тож ми зараз втратили не тільки Дім, ми втратили сім'ю.
Олена Столярчук
виконуюча обов’язки директорки Бахмутського міського центру культури та дозвілля імені Євгена Мартинова
На той час основною метою будівництва такої великої й помпезної споруди було мовою архітектури доказати перевагу радянського строю над царатом Російської імперії. Та попри свою агітаційно-пропагандистську мету, Палац-будинок одразу став осередком культурного, суспільного, освітнього, а також політичного життя Артемівська, а пізніше й сучасного Бахмута. На жаль, історія інколи рухається по спіралі. Під час нацистської окупації у грудні 1941 року будинок згорів, а через 81 рік, внаслідок обстрілу армії РФ це відбулося знову.
Григорій Соколовський
старший науковий співробітник КЗК "Бахмутський краєзнавчий музей"
1902 рік
У Бахмуті відкрили народний дім, котрий обійшовся місцевому комітету в 30 000 рублів. Це була архітектурна споруда з великим залом на 500 місць з особливим приміщенням для народної бібліотеки-читальні і з народною чайною в другому кінці.
1927 рік
Народний дім став частиною архітектурного ансамблю палацу-пам’ятника імені Леніна, разом з памʼятником Артему.
1942 рік
На початку січня 1942 року на центральній площі міста було страчено десятьох заручників нібито за підпал міського театру. Вважається, що пожежу влаштували самі німецькі окупанти через необережність під час святкування Різдва та Нового року.
2000-ні роки
Будівля Палацу культури була капітально реконструйована: відремонтували фасад та внутрішнє оздоблення. Під час реконструкції у 2006 році тут встановили баштовий годинник. Відлік часу супроводжувався дзвоном і шахтарською піснею "В чистом небе донецком голубиную стаю обгоняет степной ветерок...".
2022 рік
Палац культури став жертвою чергового артилерійського обстрілу Бахмута. Загорілися верхні поверхи будівлі, проте постраждала і зала на першому поверсі. За даними ДСНС, найбільшого удару зазнала покрівля та верхній поверх палацу.
Платформа "свій дім" збирає свідчення всіх, хто втратив житло після нападу росії
І це - не про стіни… Розкажіть власну історію про зруйновану оселю або заклад, в якому працювали
ЧИтаЙТЕ інші історії
Під завалами цієї садиби загинула директорка. Історія Куп’янського музеюРосія нищить все, що пов’язано з українською культурою. Історія музею Григорія Сковороди“Пішов дощ. Наче хотів врятувати будівлю від вогню”. Історія Палацу культури у місті Часів Яр
“Втрачені” — гайд історичними будівлями на сході, про знищення яких вже відомо
Спецпроєкт "Бахмут. Свої пам'ятки" створений спільно із платформою “Свій дім”. Тут збирають свідчення всіх, чиє житло зруйнувала росія. Якщо ви хочете поділитися власними спогадами про втрачену оселю або заклад, заповніть коротку анкету
Над проєктом працювали
краєзнавець, дослідник, автор платформи “Шахти та рудники Донбасу”
